Тоді, коли осінь несе із собою не тільки чудове різнобарв’я лісу, а і дощі, холодні морозні світанки, сірі хмари, що ніби ковдрою вкривають і не дають тобі вчасно прокинутись, коли темрява так відчутно підкрадається і торкається душі, у вальдорфських школах всього світу є можливість прожити ці складні часи разом із друзями під час епохи Мужності. Зранку ми зустрічались нашим дружнім шкільним колом, разом співали, грали, вчились підтримувати один одного. Бо школа так стрімко виросла - тепер в ній є вже 7-й і навіть 8-й класи! Всі пам’ятали, що епоха Мужності того року завершувалась випробуваннями, але які випробуванні можуть бути по-справжньому складними для таких сильних і дорослих наших старшокласників? Тому, поки малеча, отримавши листа з завданнями, слухала історії про лицаря, що переміг дракона, зважувала свої добрі справи і помилки в передчутті важливої події, старшокласники стали на непростий шлях дорослішання. Разом з вчителями підлітки готували шлях випробувань для молодших школярів, обмірковували кожну деталь, розмірковували над тим, що буде доречним, чи кожен зможе впоратись, чи буде це достатньо складно, цікаво тощо. І, головне, мали можливість для власних роздумів - що таке бути мужнім для мене зараз, які випробування я проходжу, чи вдається мені, на кого чи на що я можу спиратись.
Останній шкільний день перед осінніми канікулами ніби починався, як завжди. Але в школі відчувався особливий настрій. Під час великої перерви в молодших класах з’явились такі довгоочікувані плащі та мечі, що запрошували їх на Свято. П’ятикласники грою на флейтах створили в залі неймовірну урочисту атмосферу. Молодші учні затамувавши подих занурились в неї в очікуванні. В тиші пролунали такі важливі, не тільки для дітей, слова про мужність, відвагу, довіру, вдячність, про прагнення кожної людини на Землі шукати чесноти на своєму життєвому шляху. Але ж вирушати в дорогу самотужки не просто, тому ми рушили разом, трьома орденами. В кожному і першокласники, що пройшли свою першу Посвяту, і досвідчені вже другокласники, і третьокласники. П'ятикласники в кожному ордені мали задачу - бути опорою для малечі і допомогою для вчителя, що йде разом з ними. А старшокласники? Вони в цей час в мокрому після вчорашнього дощу лісі чекали на мандрівників, кожен на своєму місці, у кожного своя задача, своя роль і своя відповідальність, але разом - це один великий Шлях, на якому можна випробувати себе, відчути підтримку друзів, зробити щось, на що раніше не наважився. В кінці цієї дороги ми знов зустрілись всією школою, навколо вогнища. Втомлені, трохи брудні), але щасливі! Бо пройшли весь Шлях мужньо і кожен зміг принести в спільне Сузір’я чеснот свою зірку. В теплому колі зі смачним хлібом, ароматним напоєм Мужності та співами кожен зміг взяти із собою в канікули впевненість, що будь-які випробування можна пройти, якщо йти свій Шлях разом з друзями та з Вірою в Перемогу Світла.
Comments