Пані Ірина
Основний вчитель 2-го класу
За фахом пані Ірина художниця, навчалась у Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва. Спершу вона готувалась викладати живопис та рукоділля у вальдорфській школі. Проте, не так сталось як гадалось)
«Коли я була помічником у 2-му класі, то зрозуміла, що можу і хочу стати основним вчителем та взяти клас. У Вальдорфській педагогіці мене приваблює все: подача матеріалу, захоплені очі дітей, казковість… Навіть якщо ти показуєш дітям як зав’язувати вузлик - вони сприймають це як магію!» - ділиться пані Ірина.
Пані Марина
Основний вчитель 3-го класу «Школи Покуття»
Марина Комарницька родом з Коломиї, довгий час жила у Львові, де працювала вихователькою у вальдорфському дитячому садку. Навчаючись на 3-му курсі Всеукраїнського вальдорфського педагогічного семінару, вона отримала запрошення від «Школи Покуття» переїхати до Городенки та стати вчителем 1-го класу. І наважилась на цей крок, чому ми дуже раді!
«Для мене важливо, що вальдорфська педагогіка налаштована на гармонійний розвиток дитини: не тільки інтелектуальний, а також фізичний та емоційний розвиток. Наприклад, для дітей молодшого шкільного віку потрібен рух, щоб навчання було в радість. Тому головний урок у нас складається з трьох частин, де дитина може і рухатись, і душевно наповнюватись, і мислити» - пояснює пані Марина.
Ярослав Лаврів
Вчитель музики та основний вчитель 5-го класу
Родом з Долини, пан Ярослав довгий час жив із сім’єю у Львові. Навчався у Львівській Політехніці та Українському Католицькому Університеті на філософсько-богословському факультеті. У Львові викладав математику й інформатику в школі.
«У мене вже четверо дітей, троє з яких школярі. Правду кажучи, мені хотілось найти альтернативу державній школі, бо один з моїх синів на другій рік начання важко захворів від сильного перенавантаження. Ми з дружиною не знали, що робити» - ділиться своєю історією пан Ярослав.
Від знайомих він дізнався про Вальдорфську педагогіку та про школу в Городенці, яку започаткували кілька місцевих родин для своїх дітей. «Я дізнався, що у Вальдорфській педагогіці немає оцінок, що у початкових класах діти мають мінімальні «домашки», а не кілограми завдань, через які навіть вільного часу не буває. І подумав: вау, попасти би в цю школу!» - згадує пан Ярослав.
Приїхавши один раз в Городенку подивитись на школу, він залишився тут донині! Вже третій рік Ярослав Лаврів викладає музику в «Школі Покуття», а цього року навіть став основним вчителем класу.
У Вальдорфській ініціативі «Школа Покуття» діти вивчають всі загальноосвітні предмети: математику, мову, історію, географію, фізику тощо. Але окрім цих дисциплін у Вальдорфській педагогіці є свої, особливі предмети. Один з них - евритмії, мистецтво руху.
З 2022/2023 навчального року в «Школі Покуття» починає викладати досвідчений евритміст - пані Ірина Бондаренко.
У Вальдорфських школах пані Ірина працює вже 22 роки! Раніше вона була вчителем молодших класів у державній школі свого рідного Кривого Рогу. Але бачила недоліки у традиційній системі освіти: «Я не любила ставити дітям оцінки, особливо тим дітям, яким важко. І ще - мені не потрібні були підручники, щоб навчати дітей, я сама могла їм все розказати», - пояснює пані Ірина.
Ірина Бондаренко
Вчитель евритмії
Спершу пані Ірина здобула диплом освновного вальдорфського вчителя. Але «звичка вчитися» вела її далі й вона стала лікувальним педагогом, а потім - після 8 років навчання в Академії евритмії у місті Дніпро - стала вчителем евритмії.
Пані Ірина старається не пояснювати на словах, що таке евритмія, а просто запрошує батьків прийти на урок. «Роблячи евритмію, ми задіюємо і волю, і почуття, і думки дитини. Тут треба знати що ти робиш, відчувати самого себе, простір навколо себе, лінії, а ще - відчувати інших!»
Цей предмет, ззовні схожий на хореографію, зв’язаний з усіма іншими уроками в школі: геометрією, мовою, історією тощо.
Пані Євгенія родом з Києва, її шлях до Городенки, яку вона полюбила всім серцем, був досить довгим і цікавим.
У Національному технічному університеті «КПІ» вона здобула спеціальність інженера-електрика, але паралельно із вивченням точних наук завжди займалась творчістю - малюванням. Волею долі Пані Євгенія опинилась у Греції, де прожила більше 20 років, та реалізовувала себе як художниця: була помічницею іконописця та розписувала грецькі храми, оформлювала декорації до театральних дитячих вистав, співпрацювала із видавництвами та проілюструвала сім дитячих книжок грецьких письменників.
Євгенія Логвіновська
Основний вчитель 1-го класу
Після народження сина пані Євгенія почала вивчати різні педагогічні методики, які піклуються про здоровий розвиток дитини: Монтессорі, Гуманістичну педагогіку Френе, Лісові школи тощо. «Коли нарешті я познайомилась із Вальдорфською педагогікою, до мене прийшло відчуття такої істинності й правдивості, яке мене не полишає й досі» - розповідає вчителька. «Я побачила, що випускники Вальдорфських шкіл - це сильні творчі люди, які міцно стоять на ногах, мають свободу особистого вибору, незалежні». У 2021 році пані Євгенія повернулась в Україну й стала викладати живопис та ліплення з глини в одній з вальдорфських ініціатив Києва. Згодом розпочала навчання на Всеукраїнському Вальдорфському Педагогічному семінарі. «В Городенці я познайомилась з такою теплою громадою навколо «Школи Покуття», в якій хотіла жити й працювати все своє життя» - ділиться пані Євгенія. Вона вже познайомилась із шістьма майбутніми першачками, яких зустріне 1-го вересня у стінах «Школи Покуття».
Оля Беспалова
Вихователька Вальдорфського дитячого садка
«Бузькове гніздо»
Пані Оля Беспалова майже 20 років є вихователькою Вальдорфського дитячого садка «Бузькове гніздо» в Городенці.
Пані Оля навчалась у Прикарпатському Університеті ім. Василя Стефаника за спеціальністю педагогіка і психологія (дошкільна) та отримала кваліфікацію викладача дошкільної педагогіки та психології, вихователя. Лишатися в Івано-Франківську після випуску вона не хотіла, бо прагнула жити й працювати в рідному містечку - Городенці. Тут пані Оля довгий час була вихователем групи подовженого дня у місцевій школі. Проте бачила недоліки в традиційній системі освіти.
«Доля звела мене з чудовими людьми з педагогічного товариства «Каменяр», зокрема з Мар‘яною та Ігорем Терлецькими, Іваном Тучаком, Костею Маслієм, які робили Вальдорфський садок в Городенці» - згадує пані Оля. У 2002 році вона, навчаючись на вальдорфському семінарі в Одесі, сама стала вихователькою «Бузькового гнізда». Пані Оля разом із пані Мар‘яною та іншими людьми, які впроваджували вальдорфську педагогіку в Городенці, продумували всі деталі садка: від інтер’єру та іграшок до віршів та пісеньок.
У Вальдорфському садку дії та заняття дітей супроводжуються віршиками та піснями, які співає вихователь. Багато з них склала пані Оля! Наприклад, щоб закликати дітей до трапези або до сну, вихователь ніжно співає відповідну пісеньку і діти розуміють, що прийшов час сідати за стіл або лягати спати.
Наталія Паховська
Вихователька Вальдорфського дитячого садка
«Бузькове гніздо»
Пані Наталія Паховська - вихователь Вальдорфського дитячого садка «Бузькове гніздо» у Городенці. Вона разом з іншими вихователями садка піклується про гармонійним розвитком наших майбутніх учнів змалечку! Коли пані Наталя приходить до «Школи Покуття» в гості, то діти радісно збігаються обійматися з нею!
Наталія Паховська родом з Городенки. Навчалась в Одесі у Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені Ушинського на історико-філологічному факультеті. Майже 3 роки працювала вчителем історії у сільській школі біля Кременчука.
За цей час вона відчула, що з традиційною системою освіти «щось не те». «До ночі я сиділа над книжками і думала, як я маю викласти дітьми матеріал на 20 сторінок за один урок! Я мусила це робити!» - описує свої враження пані Наталя. На її думку від сильного інтелектуального навантаження діти в школах закриваються та втрачають інтерес до навчання.
Повернувшись до Городенки, пані Наталя побачила оголошення про вакансію вихователя у дитячому садку «Бузькове гніздо». І хоча мала освіту вчителя, все одно зателефонувала, бо фраза в оголошенні «Головне - любов до дітей» - її зачепила.
Спершу пані Наталя була помічником вихователя Мар‘яни Терлецької, переймала знання та досвід. «А потім я вже вступила на Всеукраїнський Вальдорфський Педагогічний Семінар, почала їздити до Києва на сесії та мікроінтенсиви. Зараз я вже на завершальному курсі, пишу диплом» - розповідає пані Наталя. Її дипломна робота - феноменологічне дослідження столітнього ясена, що росте на території садка.
«Головне - любов до дітей!» - це спільне кредо садка «Бузькове гніздо» та Вальдорфської ініціативи «Школа Покуття».
Оля Побурко
Помічниця вихователя Вальдорфського дитячого садка
«Бузькове гніздо»
У Вальдорфському садочку «Бузькове гніздо» працює пані Оля Побурко - помічниця вихавателя.
Вона корінна серафинчанка і щодня їздить до сусідньої Городенки, бо тут знайшла роботу до душі. Усміхнена, тепла, дбайлива - такою ми бачимо її завжди! Діти з притаманною їм простотою називають її «пані Оля чорненька», бо мають ще одну виховательку пані Олю - блондинку.
Пані Оля Побурко має вже 12 років практики у дитячих садках. Її перший досвід був у рідному селі Серафинці в державному садочку, в якому вона пропрацювала помічником вихователя 5 років.
У Вальдорфському садочку пані Оля знайшла своє місце. «Пам’ятаю, що коли вперше зайшла до «Бузькового гнізда», мене вразив запах затишку. Я тоді подумала, що хочу тут бути!» - згадує вона. Душевне ставлення до дітей, на її думку, головне в роботі.